18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – одну з найтрагічніших сторінок у сучасній історії. Цього дня у 1944 році сталінський режим розпочав масову депортацію кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Криму.

Депортація кримськотатарського народу (переважно дітей, жінок, літніх людей) радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання - шлях, який для багатьох став останнім.

Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імперією у 1783 році. Згідно з цією постановою, депортація мала бути завершена до 1 червня 1944 року, проте радянський репресивний апарат було вкотре використано для «перевиконання плану». Радянський режим здійснював депортацію, використовуючи значну кількість репресивних органів – із залученням 23 тисяч солдатів та офіцерів НКВС, 9 тисяч оперативників НКВС і Народного комісаріату державної безпеки, 100 легкових, 250 вантажних автомобілів, 67 ешелонів. 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 ешелонів, які складались з товарних вагонів. 48 400 кримських татар у 17 ешелонах вже були депортовані до Узбекистану. 19 травня було депортовано в товарних вагонах ще 165 515 кримських татар. Зрештою, такі темпи дозволили катам вже 20 травня відзвітуватися у Москву про “очищення” Криму від кримських татар.

Кримських татар, солдатів та офіцерів радянської армії після закінчення Другої світової війни відправляли у місця депортації або трудові табори (майже 9 тис. кримськотатарських солдатів та офіцерів).

За офіційними даними, тільки в перші місяці вигнання – з травня по листопад 1944 року від хвороб і виснаження в Узбекистані померло 10105 спецпереселенців з Криму. Протягом 1944–1956 років через надсмертність, спричинену депортацією та умовами перебування у спецпоселеннях, загинуло 49 200 осіб. На перші чотири роки перебування у вигнанні припадає 65.9 % загальної кількості загиблих. Згідно з переписом Національного руху кримськотатарського народу, за перші роки депортації померло 46,2% народу.

У другій половині 1950-х років  відбувся перший підйом національного руху кримських татар, за що радянський тоталітарний режим чинив арешти та затримання. У 1962-1967 роках пройшло ще кілька судових процесів проти активістів кримськотатарського руху у Фергані й Андижані.

У 1967 році прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які раніше проживали в Криму», основна ідея якого полягала в тому, що кримські татари «вкоренилися в місцях нинішнього проживання, повернення їх до Криму недоцільне».

До початку 1968 року різко збільшилася кількість листів від кримських татар до вищих державних інстанцій. Усі вони містили прохання дати вказівки кримській владі аби ті припинили чинити перешкоди в прописці. Протягом наступних років влада втілювала в життя політику «Крим без кримських татар».

У липні 1987 року кримські татари вийшли на Червону площу у Москві з вимогою повернути народ на Батьківщину. 1989 року почалося масове повернення кримських татар на історичну Батьківщину. Кримські татари, які повернулися на початку 1990-х років, почали будівництво власного житла з нуля, проживаючи сім’ями в землянках, наметах без води, електрики і тепла. В умовах штучних перешкод, створених місцевою владою і відсутності можливості придбання житла, кримські татари розпочали самостійне будівництво 300 селищ компактного проживання.

26 червня 1991 року відбувся Другий Курултай кримськотатарського народу. Був обраний Меджліс – представницький орган кримських татар.

Проте сьогодні росія продовжує здійснювати системні практики, що спрямовані на знищення кримських татар, які незгодні з окупацією Кримського півострова та засуджують злочинні дії країни-окупантки. Руйнування культурних та історичних пам’яток корінного народу України, затримання та переслідування людей, обшуки в будинках, переписування історії, погрози та тиск, незаконна мобілізація до лав російської армії — та реальність, яку створила Росія на території Кримського півострова з 2014 року. Тільки деокупація Криму та відновлення контролю України над півостровом допоможе відновити справедливість, права та свободи людей, зокрема представників кримськотатарського народу.

За матеріалами Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.

З додатковими матеріалами до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу можна ознайомитись за посиланням: dodatkovi-informatsiyni-dzherela-1.pdf.